Рецензия на книгу
Две недели в другом городе
Ирвин Шоу
ami005 августа 2019 г.Відрядження у погляді Шоу
Этим вечером, подумал он, мертвые атакуют в Риме умирающих.В автора є два стилі – це типу «Вершина холма» та «Люсі Краун» - коли ти просто кайфуєш від книги чи «Вечір у Візантії» - коли світ кінематографу розігрується на очах зацікавлених. Дана книга – це радше Кінематограф, Якось так.
Все починається з прощання ГГ в аеропорту з дружиною та дітьми. Не ясно, що чекає там, але з Парижу, чи домівки є шанс вирватися…
А далі - ностальгія за своїм кіношним минулим, події, нові враження, знайомства.
ГГ – Джек вже тричі одружений, мав справді цікаве життя. Молоді роки проведені в Голівуді, а потім – участь у військових діях. Саме армія і позбавила його шансу повернутися до кіно в початковому вигляді. Бо війна забрала те його лице, що приваблювало жіночу половину людства.
А далі – в книзі буденно йде життя - знайомство з дівчиною Веронікою та її палким талановитим шанувальником Брезачем. В героя виявляється характер, а також “підвищене” відчуття дружби. Коли пріоритети старих знайомств – виникають новими зобов’язаннями.
Шоу в даному випадку, як завжди, проявляє себе з кращого боку, проте – для мене дана книга на один раз. Все - таки більше притягує жанр сімейних відносин у виконанні героїв без кіношного світу. Бо базові події не відволікають на іншу - кіношну картинку. І, можливо, саме тому чіпляють своїм внутрішнім змістом.
П.С. Складається враження, що в автора, як в американських гірках: Або ВИСОКО (Краун), чи низько (Вечір у Візантії), знову Високо (Вершина холма), і тут низина (Две недели в другом городе).
7868