Рецензия на книгу

• 

  Sopromat17 июля 2019 г.

  Лехаім!

  Монолог Гамлета- то наче пісенька в опереті в порівнянні з виступом стендапера. Бо роздягає душу до кісткового мозоку.
  Прекрасно написана, але неімовірно важка книга. За силою впливу для мене- поруч з "Часом секонд-хенд" та Гальєго.
  Мало кому сподобається спостерігати за сповіддю про "внутрішній ад іншої людини"
  Така легковажна назва, ніби то обіцяє розважити, "тупо поржати", а виходить- "отримуєш Судний день"
  Доречі. Є пара моментів з анекдотами. Показова їхня тематика: хвороба ( такий би не ризикнув розповідати знайомим та близьким), похорон, кладовище, могила. Смішні та водночас занадто грубі.
  Уявляв себе на цьому виступі. Я ж не зовсім тупий, щоб тільки "Хліба та видовищ!", але були моменти, де хотілося б звідти йти ( як більшість слухачів, що "провітрюють голову").
  Згоднй з Букером на 100%: якби не сленг- дав би 5 зірок.Читачам з Ізраелю більш пощастило розібратися в тонкощах використання. Мене злегка дратувало. Вносило невеличкий більбуль. Хотілося не спотикатися через незнайомі слова, не зупинятися.
  Біль від образи, від втрати близької людини- що може надати сили жити з цим далі? Чи своєрідний гумор, чи маленька та добра Піц, чи то змога написати та розповісти свою історію? Хоча б заради тих, що залишилися у темному залі.

  12

  777