Рецензия на книгу

• 

  book_geek_ua11 июля 2019 г.

  Не варто боятись фемінізму, та чомусь багато хто все ще боїться.

  Хтось не хоче втрачати своїх привілеїв. Хтось боїться жити, не відповідаючи стандартам. А когось ятрить питання: «Та куди ці фемки пхнуться, шо їм ше треба?»
  Кому що болить.
  ⠀
  Я, напевно, теж колись боялась, інакше чому б грала на випередження? Феміністка, але не підтримую вульгарних Femen. Феміністка, проте навіщо було палити бюстгальтери. Ось ця біда – «феміністка, але…» – якийсь час переслідувала мене, і вибивати з себе питання «Чи хороша я феміністка?» можна лише знаннями. У певному сенсі фемінізм в Україні все ще переживає Темні віки. Ніби всі чули про нього, але, не розібравшись, вже каменують, вже хочуть палити за відьомство.
  Кожен страх походить від незнання. Не знаєш, що ховається у сутінках? Боїшся темряви. Не знаєш про фемінізм? Починаєш боятись.
  ⠀
  І всім, хто боїться, слід давати почитати підручник Тамари Марценюк. Структурований, лаконічний та насичений. Мені подобається, що авторка розповідає про різноманіття течій та хвилі фемінізму. Важко щось судити і не знати історії, правда? Мені подобається, як пані Марценюк розповідає про фемінізм у взаємодії з релігією та націоналізмом. А ще більше подобається те, що вона не забуває про цей рух в Україні.
  ⠀
  Якщо не лукавити, після прочитання стало якось сумно. У школі на уроках історії мені розповідали про великі чоловічі битви, проте не розказували, хто я. Як я здобула права голосу? Як я можу навчатись в університеті? Всі битви вивітрились з голови, а питань стає все більше. У школі була HIStory, от і все.
  Добре, що у «Чому не варто боятись фемінізму» є стільки корисних посилань, книг та фільмів.
  ⠀
  10 непомітних візитів Сімони де Бовуар до Києва з 10.

  2

  172