Рецензия на книгу

• 

  11128910 июля 2019 г.

  "У чому справді між ними різниця, запитував себе Бруно. І хто вирішував, які люди мають носити смугасті піжами, а які - вдягати однострої?"

  У далекому-далекому Геть-Звідси маленький Бруно оселився разом зі своєю родиною, переїхавши туди із Берліну. Геть-Звідси - дивне місце, оточене колючим дротом, за яким мешкають люди у піжамах в смужку. Що вони там роблять? Як вони там живуть? Ці питання не дають Бруно спокою і приводять до огорожі, де він знайомиться зі Шмулем. Багато днів хлопці проводять за розмовами, їхня дружба міцніє і росте. А потім приходить останній день, день захопливої пригоди.
  
  Мушу сказати, що екранізація книжки не менш вдала, але роман дає змогу максимально зануритися у внутрішній світ 9-річного хлопця. Бруно не розуміє несправедливості, сприймає оточуючі речі і події із дитячою наївністю, притаманною його віку. А події дійсно жахливі - навіть не потрібно вдумуватися, щоб відчути неприємне поколювання на шкірі. Концтабір, євреї, яких ніхто не бачить після маршу, Фурор і білява жінка, батько-комендант, друг Шмуль - все це склалося у фатальний пазл. Дружба хлопців могла би бути щасливою, зі звичайними дитячими іграми, але не в той час і не в тій країні.
  
  Ріже і бере. М'ясорубка гітлерівського нацизму перемелює долі, калічить покоління, відділяє дітей від батьків. Казати нічого не буду - просто читайте.

  12

  1,3K