Рецензия на книгу

• 

  vitac5 июля 2019 г.

  "ми повинні читати лише ті книги, що кусають та жалять нас. Якщо прочитана нами книга не приголомшує нас, как удар по черепу, навіщо взагалі її читати?"
  Франц Кафка

  Абсолютно точно я не очікувала аж такого моторошного сюжету, хоча дуже подобаються книги про сильних особистостей, про перепони на життєвому шляху, про перемоги та перетоворення равликів, що вічно ховаються в хатинках, на незламних Героїв:
  "У свої чотирнадцять Джулія досконало володіє навичками виживання, вміє стріляти й полювати. Проте в соціумі вона поводиться наче дикунка, погано вчиться і зневажає саму себе..."

  Тому, хто шукає літературу, яка точно б'є по черепу - вам сюди. Ця книга, схожа на хворобу, вона не просто жалить і кусає, а затягує в болото відчаю, темну безодню хворобливої уяви автора. Хоча чому уяви? В цій історії немає нічого містичного. Вона може трапитись в будь-якій країні, і я думаю, що навіть хтось і зараз живе в цьому родинному кошмарі, тільки не у всіх вистачить сили вирватись і залишитись собою, та й ще при здоровому глузді.

  28

  1,8K