Рецензия на книгу

• 

  dolli_k15 июня 2019 г.

  Пcихологічний трилер про сімейні таємниці

  Це книга, від якої трясе й мурахи біжать по шкірі. Хоча я взагалі такого не очікувала.

  Коли я прочитала перший рядок, у якому розповідається про смерть дівчинки в родині, я думала, що це буде детектив. Що будуть розслідування, збирання доказів, пошуки несказаного. Але це виявилося історією про родинні таємниці, про те, що кожен із членів родини не міг чи то не хотів сказати.

  З кожною новою таємницею родини Лі мені ставало все більш моторошно. Хотілося крикнути: "Як ви можете бути такими сліпими до своїх дітей? А один до одного?" Постійно було бажання втрутитися, допомогти, пояснити, врятувати. Але, на жаль, це книга. Допомогти вони могли собі лише самостійно. Але не зробили цього. На щастя, один шанс ще може випасти. Головне не втратити і його.

  ОБЕРЕЖНО! МОЖЛИВІ СПОЙЛЕРИ!

  Коли Джеймс і Мерилін одружувалися, то вирішили лишити своє минуле життя в минулому й ніколи не повертатися до нього навіть у розмовах. Але страхи й проблеми, які пішли з того часу, не зникли. І вони замовчуються з роками, і стіна непорозуміння між членами родини зростає. Так чи не варто було б просто поділитися з близькою людиною, розділити з кимось цей біль?

  Книга зачіпає також декілька дуже важливих тем: расизм та фемінізм. Скільки ж стереотипів, з якими довелося зіткнутися героям, скільки невиправданої жорстокості. Джеймс — американець. Але азійську зовнішність не так-то просто приховати. І суть, як на мене, навіть не в тому, що він був єдиним китайцем у школі. Він просто був іншим. Його не приймали, він боявся. І переніс цей страх на дітей.

  Мерилін — дівчинка, яку завжди дратувало переконання матері, що жінка повинна бути гарною лялькою на кухні, яка завжди готує з усмішкою та радує чоловіка й дітей. Вона хотіла чогось більшого, мріяла стати лікарем. Вона вступила до університету, вивчала хімію в групі без жодної іншої дівчинки. Одногрупники сміялися, пропонували допомогу, поки вона не довела, що така сама, а в дечому й краща. 60-і роки в Америці! Ніби так нещодавно, а як же дико. Та й зараз у багатьох залишилися переконання, що дівчинка не може вивчати ядерну фізику або бути пожежницею. Мерилін ішла до своєї мети, поки не зустріла чоловіка. Усе, як і мріяла її мама. Мерилін загрузла в домашній рутині та щоденному приготуванні різноманітних улюблених страв чоловіка та дітей. І одного разу вона зробила спробу вирватися. І, як на мене, саме ця спроба була переломним моментом в історії родини Лі. І тепер мати впевнена, що, якщо їй не вдалося, то донька вже точно втілить її мрію про лікарську практику в життя. Шкода, що за цим вона взагалі не помічає двох інших дітей.

  Ненавиджу, коли батьки переносять свої невтілені бажання на дітей. І читати про це мені особливо важко, враховуючи, що мої батьки впевнені були, що я вступлю до медичного, незважаючи на те, що мені це абсолютно не цікаво.

  Ця книга стала для мене справжнім одкровенням. Я обов'язково читатиму інші романи авторки.

  Это книга, от которой трясёт и мурашки бегут по коже. Хотя я вообще такого не ожидала.

  Когда я прочитала первую строку, в которой рассказывается о смерти девочки, я думала, что это будет детектив. Что будут расследования, сбор улик, поиски несказанного. Но это оказалось историей о семейных тайнах, о том, что каждый из членов семьи не мог или не хотел сказать.

  С каждой новой тайной семьи Ли мне становилось всё более жутко. Хотелось крикнуть: "Как вы можете быть такими слепыми к своим детям? А друг к другу?"Постоянно было желание вмешаться, помочь, объяснить, спасти. Но, к сожалению, это книга. Помочь они могли себе только самостоятельно. Но не сделали этого. К счастью, один шанс еще может выпасть. Главное не потерять и его.

  ОСТОРОЖНО! ВОЗМОЖНЫ СПОЙЛЕРЫ!

  Когда Джеймс и Мэрилин женились, то решили оставить свою прошлую жизнь в прошлом и никогда не возвращаться к ней даже в разговорах. Но страхи и проблемы, которые пошли с тех пор, не исчезли. И они замалчиваются с годами, и стена непонимания между членами семьи растет. Так что может стоило бы просто поделиться с близким человеком, разделить с кем-то эту боль?

  Книга затрагивает также несколько очень важных тем: расизм и феминизм. Сколько же стереотипов, с которыми пришлось столкнуться героям, сколько неоправданной жестокости. Джеймс — американец. Но азиатскую внешность не так-то просто скрыть. И суть, как по мне, даже не в том, что он был единственным китайцем в школе. Он просто был другим. Его не принимали, он боялся. И перенёс этот страх на детей.

  Мэрилин — девочка, которую всегда раздражало убеждение матери, что женщина должна быть красивой куклой на кухне, которая всегда готовит с улыбкой и радует мужа и детей. Она хотела чего-то большего, мечтала стать врачом. Она поступила в университет, изучала химию в группе без девушек. Одногруппники смеялись, предлагали помощь, пока она не доказала, что такая же, а кое в чём и лучше. 60-е годы в Америке! Вроде так недавно, а как же дико. Да и сейчас у многих остались убеждения, что девочка не может изучать ядерную физику или быть пожарником. Мэрилин шла к своей цели, пока не встретила мужчину. Всё, как и мечтала её мама. Мэрилин погрязла в домашней рутине и ежедневном приготовлении разнообразных любимых блюд мужа и детей. И однажды она предприняла попытку вырваться. И, как по мне, именно эта попытка была переломным моментом в истории семьи Ли. И теперь мать уверена, что, если ей не удалось, то дочь уж точно воплотит её мечту о врачебной практике в жизнь. Жаль, что за этим она вообще не замечает двух других детей.

  Ненавижу, когда родители переносят свои невоплощённые желания на детей. И читать об этом мне особенно тяжело, учитывая, что мои родители были уверены, что я поступлю в медицинский, несмотря на то, что мне это абсолютно не интересно.

  Эта книга стала для меня настоящим откровением. Я обязательно буду читать другие романы автора.

  12

  708