Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv10 июня 2019 г.

  Мені порадила прочитати цю книгу мама. Я почала, і не пошкодувала. Чомусь, коли книга не сподобалася, знаходиться багато слів, щоб описати, що ж не так. Але якщо книга хороша, мало що можна придумати, щоб її описати. Слова "цікаво", "гарно написано" не передають ніяких вражень. Так і тут.

  Назва "Жінки Лазаря" точно відображають сюжет книжки. Головний герой - Лазар, геніальний математик.

  Перша частина про Марусю, дружину наставника і друга Лазаря. Маруся давно і безнадійно заміжня, і сприймає Лазаря як сина. Вся ця частина - про Марусю, її силу, світло, яке випромінювала вона, про її коханого Сергія, бездітність, яку вона сприймала як вирок, затишок, який вона вміла і любила створювати, переїзд під час війни і життя в час жорсткої воєнної економії. І про безнадійну закоханість у неї Лазаря, якого вона вважала своїм сином, а він любив її далеко не синівською любов'ю.

  Друга - про дружину, про бідну дівчинку Галину Петрівну, яку позбавили кохання, юності, видавши за зморщеного як чоносливина Лазаря. Так яскраво вона описана, їй заздриш, трішки ненавидиш і зневажаєш, але в першу чергу, шкодуєш.

  А третя - про онучку Лідочку, якої Лазар ніколи не бачив, але вона би точно стала найголовнішою любов'ю всього його життя. Її самотнє дитинство, дуже важку юність у балетній школі, заміжжя з набагато старшим чоловіком, і нарешті очікуване щастя. Я їй так співчувала, цій бідній занедбаній дитині, яка була рада будь-якій посмішці і вияву уваги, і я пораділа, що авторка залишила твір у канві жіночих романів і подарувала Лідочці щастя. Вірю, що в неї все буде чудово.

  Хоча роман мені надзвичайно сподобався, все ж зняла один бал - за згадування хохлів, куди ж без них. Дуже хочеться сподіватися, що російські автори хоч колись відійдуть від цієї практики.

  Дуже раджу, читалося на одному подиху.

  2

  664