Рецензия на книгу

• 

  Solo_mia28 мая 2019 г.

  Павло Загребельний - це той автор, якого часто відкидають сучасні покоління читачів через зайву, як дехто вважає, нагромадженість його текстів цитатами з давніх рукописів, наукових праць, поезією і затяжними філософськими роздумами, але передовсім, це автор таких відомих історичних романів, як "Роксолана", "Диво", "Євпраксія" і "Я, Богдан". І це ще не весь перелік його творів, просто ті, з якими особисто я встигла познайомитись.
  Роман "Я, Богдан"показовий тим, що тут мова ведеться від першої особи, тобто, у нашому випадку, від імені великого українського гетьмана - Богдана-Зиновія Хмельницького. Богдан для автора, це, перш за все, безсмертний дух, котрий і після смерті не покидає просторів рідної України. Він дивиться на своїх нащадків всевидящим оком, радіє й гнівається разом з ними і вболіває за щасливу долю своєї вітчизни. Він - гетьман, воїн, політик, дипломат, оратор, поет і просто чоловік, який здатний кохати, часом страждати і бути слабким, хоч цього й не дозволяє становище; він може лити сльози, чинити необдумано й запально, помилятися, щоб потім самому ж і платити страшну ціну за ті свої помилки. Отже, він не всемогутній, хоч в його руках зосереджено чимало могуття, він не ідеальний, хоч завжди шукає ідеалу.
  Павло Загребельний правдиво зображує Богдана у вирі життєвих негараздів, невдач, зрад і погромів, а ще у славі, величі, піднесенні, любові й пристрасті. Розвінчує міф про ще одну Гелену Троянську, яка начебто стала причиною не менш страшної війни, ніж у Трої. Очищує від всякого бруду й нальоту неправдивості почуття старого чоловіка до молодої й прекрасної дівчини, яка стала одночасно і найбільшою радістю і найбільшим горем для людини із надважким тягарем прожитих літ і тою відповідальністю за майбутнє всієї країни, котра не під силу навіть найвитривалішим.
  Окрему увагу звертає Загребельний на те, як описували Хмельницького його сучасники та наступні покоління письменників і поетів, хроністів і наукових діячів. Він явно критикує Шевченка, Генрика Сенкевича та багатьох інших українських й іноземних авторів. Бере на глум тих істориків, котрі або надмірно возвеличують або ж бездумно засуджують досягнення великого гетьмана і його політичні рішення.
  Свій роман письменник іменує сповіддю, і оскільки будь-яка сповідь - це одкровення, у цій книзі оголяються всі таємні й показні наміри Богдана Хмельницького, його душевні терзання, промахи й поразки, відчайдушні спроби здійснити нездійсненне і титанічні зусилля, яких він докладав, щоб не зламатись під натиском ворогів і злих язиків, зрадливих друзів і ще зрадливішої фортуни.
  Це той випадок, коли закриваючи книгу, я відчуваю вдячність до автора і його колосальної праці, вдячність за можливість насолодитись високим стилем і заразом поповнити скарбничку своїх знань.

  2

  903