Рецензия на книгу
Звездная пыль
Нил Гейман
Аноним27 мая 2019 г.В цьому весь Гейман: поєднувати не поєднуване.
Я полюбила Ніла Геймана ще з «Океану в кінці дороги». Однак ця книга зовсім інша. Вона світла, щира, атмосферна. Тут переплітається казка з реальністю, ба більше – іноді зовсім складно зрозуміти, де вигадка, а де ні.
Банальність. Отак одним словом можна описати сюжет книги. З перших сторінок стає зрозуміло, що ця казка має закінчитись хеппіендом. Не була б це казка. Але хотілось глибшого, більше інтриги, загадок, містики. Проте тут все значно простіше. Є дівчина, є закоханий юнак, який вирушає світ за очі знайти для коханої справжню зірку. На кожному кроці героя чекають якісь негаразди, випробовування, які він мужньо долає. Герой таки лишиться щасливим, однак з ким? Нехай це буде маленьким секретом.
Все переплітається. І сюжетні лінії, і долі героїв. В кінці пазлик складається, є логічна завершеність. Мені дуже сподобалась лінія про герцогів-братів, які боролися за трон. Кожен з ним був ладен на все, аби здобути владу та титул. Братовбивство та жорстокість тут зашкалює. Але, по-мойму, це родзинка книги.
.
Не зважаючи на те, що це казка, тут справді вистачає не дуже казкових елементів. Про жорстокість я вже згадувала. Але на цьому ще не все. В цьому весь Гейман: поєднувати не поєднуване.2117