Рецензия на книгу

• 

  Аноним22 мая 2019 г.

  Це мій челендж в квадраті. Давно я постановила собі почитати класику, Достоєвського, і дізнатися, чим там усі так захоплюються. У школі проходили "Злочин і кара", але я так і не змогла прочитати більше 50 сторінок, і тепер надолужую ("Злочин" буде наступним). Ну і включила цю книжку до челенджу якабу. Слухала аудіо у виконанні Олександра Москаліна. Начитано гарно, але іноді дуже повільно (майже 30 годин) і місцями дуже сиропно, хоча іноді і з великою пристрастю і талантом.

  Що сказати по сюжету? Мене добряче втомила ця книжка, ці всі роздуті пристрасті, ця несправжня любов. Ну не вірю я, що люди так себе можуть поводити.

  По-перше, імена. Всіх, навіть 17-річних дівчат називають на ім'я по-батькові, це добряче збиває з пантелику щодо віку, статусу. Можливо, тоді і були такі звичаї, але зараз сприймати таке важко. По-друге, застарілі імена, слухаєш, і не віриш, що людину так насправді звати. Гаврила Ардаліонович. Серйозно? В центрі роману, звісно, любов. Любовний багатокутник. Князь Мишкін, Настасья Пилипівна, Рогожин, Аглая, і якимсь боком до них весь час намагається притулитися Ганя. Гарно розкритий персонаж Мишкіна, ця його трепетність і болісна відкритість до світу. Але інші як наче в напівтіні, так і не вдається роздивитися і пізнати їх. Персонажі не складаються в людей, вони як картонні фігури, показані однобічно. А найбільше прихована Настасья Пилипівна - яка вона? чого вона прагне? Все, що ми про неї знаємо - що вона була утриманкою, а тепер незалежна жінка, не додає їй цілісності. Але в той же час якісь другорядні персонажі розкриті повно, наприклад, велика увага приділена старому генералу Іволгіну - його пиятиці (вони там взагалі всі якісь пияки), його маячні, цій брехні, якій приділено аж стільки сторінок, історії, як хтось викрав у Лебедєва гаманець з грошима, і вони шукали. І велика частина книжки заповнена такими от дивними подіями і описами.

  Слухала і не розуміла: навіщо це все? Зустрічання, сватання до Аглаї, представлення нареченого для світу, дуель між жінками заради кого? Мишкіна? Хахаха. Далі підготовка до весілля і втеча, і потім фінал. Для чого так телитися і не могти нічого вирішити? Вони всі як в сні або в тумані, сновигають, на когось натикаються, радіють і знову никають в тумані. Нелогічні вчинки, незрозумілі думки, безглузді розмови. Роблять щось, незрозуміло для чого, зустрічаються, розходяться, сватаються, розбігаються. Я вже не один раз казала, і для себе вивела ідеальний сюжет і ідеального героя: коли герой сам розвивається, покращує своє життя і життя оточуючих. Але тут і близько такого немає, скоріше, все навпаки, все погано і всім погано.

  Це був цікавий досвід, я не шкодую, що витратила стільки часу на цю книжку, слухала більше двох місяців. Та вона точно не ввійде до списку моїх улюблених.

  5

  1,1K