Рецензия на книгу

• 

  Boutique11 мая 2019 г.

  Перша світова очима модерністів

  Гертруда Стайн - неоднозначна особистість. Модерністка, яка мала пристрасть до картин. Походила із заможної родини євреїв, завдяки чому могла дозволити, як то кажуть, "жити на широку ногу". Мала змогу здобути хорошу освіту, колесити Європою, купувати картини і збирати коло однодумців. Саме завдяки своїй тяги до картин і влаштуванню вечірок вона мала багато різноманітних знайомих, серед яких були доволі таки знамениті особи. Особи, які вже були знаменитими, або які стали знаменитими не без допомоги самої Гертруди. Вона мала особливий смак, який зачасту не співпадав з більшістю. І завдяки цьому смаку вона й була особлива. Так, її біографія цікава. Біографія, яка написана нею від імені її подружки-коханки. Отакий цікавий прийом задіяний в цій книзі. Вона написала автобіографію подружки, в якій описувала зв'язок з собою. Ідея цікава - погоджуюсь. Та саме втілення цієї ідеї мені не сподобалось.

  Про що ж саме йдеться в цій книзі. Книга розповідає про становлення смаку, про нову течію в мистецтві - модернізм, кубізм... Про Париж, про Францію, про Європу. Про Першу світову. Про післявоєнний час. Про все це потроху.
  Не сподобалась манера викладу. Експериментально - так. Саме це і заманило. Але такий експеримент не для мене. Мабуть я таки більше по класиці. Суть експерименту - речення майже без розділових знаків. Як вона сама відповідала на це зауваження, що читач сам зрозуміє де йому потрібно поставити розділовий знак. Саме це найбільше і дратувало. Якщо спочатку начебто вона ще намагалась ставити їх де-не-де, то потім її це, мабуть, обтяжувало. Також вона не переймалась синонімами чи підбором слів. Постійна тавтологія. Складалось таке враження, що цей твір написала дитина. І цей її стиль написання, можливо, криється глибше. В її освіченості. Адже університет вона так і не закінчила. Ну що скажеш - творчі люди. Нам, простим, їх не зрозуміти. От я і не зрозумів.
  Читалась книга довго. Я її силував. Вона мені не подобалась, та я все ж хотів розібратись в тому, чому її так нахвалюють. Так і не розібрався. Так і не знайшов якусь ложку меду в діжці дьогтю. Постійно доводились перечитувати речення.
  Куча імен, більшість з яких - це люди з мистецтва, художники, колекціонери. Мені було не цікаво про них щось взнавати. Бо вони мені були просто не відомі. Так, цікаво було щось взнати про Пікассо, Хемінгуея. Хоча опис Хемінгуея мені не дуже сподобався. Опис зі сторони Стайн-Токлас. Хоч вона і стверджує, що то був її хороший знайомий, та мені здалось, що відношення до нього було зверхнє. Заперечувати не стану що вона зробила багато для мистецтва. Та на цьому і наголошу - для мистецтва. Не для літератури.
  Також не сподобався друк. Неякісний. І папір поганий.

  Отже, книга буде цікава тим, хто захоплюється картинами, цікавиться періодами кінця дев'ятнадцятого - початком двадцятого століття. Мені це було не цікаво. Мені було більше цікаво за письменників. Та за них тут було написано мало. Кожному своє...

  3

  813