Рецензия на книгу

• 

  Аноним14 апреля 2019 г.

  Олівер Сакс — певно, найвідоміший невролог ХХ століття. Він написав декілька книг з історіями пацієнтів, а за однією з них навіть вийшов фільм. Його історії повні співпереживання і щирого бажання розібратися, що ж насправді сталося з пацієнтом. Та й самих пацієнтів він не сприймає як класичних хворих, як це заведено в більшості психоневрологічних клініках, а радше як своїх знайомих чи близьких.

  Кожна з історій збірки — неймовірна, але Сакс докладно пояснює, що сталося і що могло послугувати цьому причиною. Один чоловік забув понад 20 років свого життя і не міг втримати в пам’яті більше хвилини, тому що у нього відмерла значна частина кори зі спогадами — через алкоголь. Інша жінка повністю втратила відчуття свого тіла, хоча при цьому зовсім не була паралізована — через (можливо) реакцію на ліки у неї відмовила ділянка мозку, що відповідала за трактування сигналів від нервових закінчень. Тому усі рухи і дії їй доводилося робити з надзвичайною концентрацією, навіть щоб просто рівно стояти і не падати чи сидіти на стільці.

  Таких історій у книзі багато, і вони наштовхують на цікавий висновок: якщо людина дивно чи неадекватно поводиться, можливо, причина суто фізична, а не просто поганий настрій. Прекрасна книга, котра дає змогу поглянути по-новому на уже такі звичні речі.

  10

  1,1K