Рецензия на книгу

• 

  Аноним27 марта 2019 г.

  Чи є новий шлях?

  Написаний ніби то легко, без надриву, з нальотом пригод- роман дуже серйозний. Не випадково автор пише: "Книга, яка не здатна породити обговорення, не гідна бути надрукованною." Загальна теорія забуття породжує розгубленність, тривогу, занепокоєння ситуацією, що може продовжувати нові хвилі насильства.
  Я не був у Африці, але знаю, що Ангола- багата природними ресурсами та страшенно бідним народом.
  Постійні війни, перехід влади, знищення та пограбування людей- буденність, що відображається на сторінках роману.
  Жертви зустрічають своїх катів; грабіжник поводиться доволі дивно; пастухи збираються викупати свою землю, відібрану багатіями з автоматами.
  Автор не нав,язує свою точку зору. Він показує шляхи.
  Якщо пропонується замість помсти винесене у назву- це один з вариантів жити далі.
  Очікувати помсти природи. Наприклад, нашому під,їзду - вірити в те, що автоматники, що відібрали квартиру, автівку, гроші та здоров,я сусідів вже вбито "параболічною антеною" ( насправді, подейкують, що вбили свої, бо не ділилися награбованим).
  За іншою теорією- не можна забувати страждань, бо "...це як померти. Забути означає здатися".
  На початку 2015 р. людина, яку вважав одним з найкращіх друзів, написав: "Да! Мы- оккупанты! И гордимся этим!" Чи можна таке забути?
  Можливо існує ще якась теорія, що не розбігається з практикою?

  13

  572