Рецензия на книгу
Человек преступный
Чезаре Ломброзо
Sopromat26 февраля 2019 г.Неприкрашена історія.
Бобер, побачивши мисливця, упізнав на його голові зниклого діда (епіграф)
Якби ж так легко було відрізняти злодія від нормальної людини!
Та не зникли б вони: зі збільшеним мозочком, надмірним лобовим гребнем, збільшеною чи недостатньою кількістю ребер, сильно вираженим щелепним діаметром, з товстими короткими руками, кривизною і поперечним діаметром голови, ранніми зморшками в середені щоки- сховалися б чи звернулися за допомогою до пластичних хирургів.
Справа в тому, що в мене теж є ознаки злочинця: чорне густе волосся та бліде обличчя!
Першу частину книги було читати взагалі не цікаво.
Кропітка робота автора, пов,язана з цифрами та відсотками- застаріла,в деяких аспектах зовсім змінилася. Може зацікавити тільки вузьких фахівців. Згоден, що у спеку та при скупченні тягне повбивати...
Не кажу вже про толерантність. Циганам- не читати. Жодного доброго слова, бо вони- "уособлення злочинності".
Друга частина підняла настрій. Автор розглядає 63 скелета злодіюг. Потім- вишукує аномальності серед живих.
Здивувало. що вушна раковина займає 1 місце серед органів, що вказують на виродження. Що "різко відрізняється ніс крадія та ніс гвалтівника."
Згадав брахіцефалію колишнього депутата...
Нажаль, після читання книги, нічого не знайшов про особисте життя вченого. Чи були рідні. які підтримували його занурення у такі страшні та невтішні речі, де є думка про генетичну схильність до злочину?
Безумовно, все цікаво. Бо є неприкрашеною історією світу.10676