Рецензия на книгу

• 

  Аноним25 февраля 2019 г.

  Я не надто часто читаю нон-фікшн літературу, однак "Коротка історія майже всього на світі" підкорила мене заздалегідь, тож вибору не було) Спрацювало все: і прекрасна реклама Наш Формат, котрі заманювали короткими фактами й уривками, і видання, котре приємно навіть просто тримати в руках (закладинка!), і легкий стиль автора, у котрого з гумором все гаразд (а ще хороший переклад, котрий зміг цей стиль передати). Тому якщо коротко — усім, хто цікавиться, як же воно все влаштовано, книжка припаде до душі, гарантую.

  А якщо трохи довше, то, по-перше, сама книга аж ніяк не "коротка історія" :D Це майже 500 сторінок дрібнесеньким шрифтом. Тому читати її доведеться довго, тим паче якщо ви, як і я, засвоюватимете її поступово, щоб не було передозування фактами. По-друге, це не стільки історія всього, скільки більше історія науки — як про що дізнавалися, які були теорії і чиї і так далі. Як виявилося, майже завжди першовідкривачеві не діставалися заслужені лаври, аж доки хтось інший не робив це відкриття, та й тоді не завжди щастило. До більшості новаторів ставилися зневажливо і недовірливо, а відсутність спілкування, обміну знаннями і хоч якоїсь каталогізації — то справжня катастрофа. І по-третє, як на мене, вона трохи плутана і суперечлива, бо іноді автор не вдається в подробиці, а інколи перевантажує термінами і теоріями, котрі складно зрозуміти не-науковцю.

  І насамкінець, трішки цікавих фактів (щоб вас теж зацікавило, як і колись мене)).
  

  • Увесь Єллоустонський парк — це величезний вулкан, і коли буде виверження, ніхто не знає.
  • Якщо якомусь метеориту спаде на гадку врізатися в нас, ми про це дізнаємося в останню секунду. Якщо пощастить.
  • Кисень — отрута для всіх живих організмів, але саме завдяки йому життя існує (те, яким воно є зараз).
  • Якщо зібрати усі викопні рештки людей, знайдені за всю історію, вони помістяться у невеличкий кузов автомобіля.
  • Музеї із самого початку не були призначені для показу колекцій відвідувачам, а були суто науковими установами. Доки одному розумнику не прийшла ідея трохи на цьому заробити.
  • ДНК — універсальна мова спілкування усіх живих організмів, і у людей, наприклад, близько 60% генів спільні з плодовими мушками, а 90% — із мишею (є навіть гени для відрощування хвоста). При цьому науковці не мають жодного уявлення про призначення 2 метрів (у кожній клітині!) нитки ДНК, крім кодувальних хромосом (та й про ті доволі приблизно).

  13

  1,6K