Рецензия на книгу
Бегущий по лезвию бритвы
Филип Дик
Аноним23 февраля 2019 г.Чи рятували б ви вітрила корабля, який іде на дно через те, що ви самі ж його потопили? Особисто я – ні. А от люди в книзі «Чи мріють андроїди про електричних овець?» чинять саме так. Тільки мова йде не про корабель і вітрила – це планета, яку люди самі ж погубили, і ті залишки тварин та самого минулого, що залишилися на цій Богом забутій пустці.
⠀
Ці нікчемні та лицемірні створіння, втративши Землю, всіляко стараються зберегти пам’ять про неї у вигляді домашніх тварин, за якими нібито доглядають. Ну погодьтеся, так робили би всі. Але Філіп Дік дає зрозуміти, що людям із його роману глибоко насрати на все, окрім себе. Є тільки одна мета – домашній улюбленець, а це, в свою чергу, тільки ще глибший вияв лицемірства.
⠀
Так чи мріють андроїди про електричних овець? Звісно, що ні! Андроїди у цьому романі бажають лише вільно жити. Всього на всього. Вони не хочуть знищувати чи колонізувати планети, не бажають нічого чужого, їм не потрібні «тварини», щоб показати свій альтруїзм, дбаючи про них.
⠀
Ось що я побачив у романі Філіпа Діка «Чи мріють андроїди про електричних овець?». А ще – неймовірну картинку наукової фантастики. Світ, який захлинається своїми відходами і задихається в пилу, який повсюди розносять вітри. Це перший роман Діка для мене і точно не останній, адже настільки кінематографічної фантастики я ще не читав.3465