Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv21 февраля 2019 г.

  Я взагалі не знаю, як це Бакман пройшов повз мене. В тому ж книжковому клубі хтось порадив почитати "Бабусю". Обкладинка рос. видання дуже дивна, я думала, ну буде якась нудятина, коли починала читати, нічого від неї не чекала. Але закохалася в Бакмана, він дивовижний. І захотіла прочитати всі інші його книжки. Але читати українською, бо це і підтримка українського книговидання, і гарний переклад, і як правило, дуже гарні обкладинки. Шкода тільки, що немає ел. версій, тільки папір. Довелося купувати, а що робити.

  Тож починаючи читати цю книжку, я вже була налаштована на приємне читання і навіть трохи розтягувала задоволення, хоча це все одно не допомогло, і я проковтнула останні 200 сторінок за кілька годин.

  Всі анотації починаються однаково - старий буркотун Уве непривітний до сусідів і весь час бурчить. Але хіба він старий? Йому лише 59 років, і він не буркотун, а просто любить порядок :) Але в іншому історія чудова. Глава за главою ми дізнаємося про Уве, його дитинство, принципи, роботу, знайомство з дружиною і що вона померла, а Уве за нею дуже сумує. Про те, що в їхньому житловому кооперативі з'являються нові сусіди, які відволікають Уве, але хоч він і бурчить весь час, але поступово вони надають його життю нового сенсу. В кінці я прямо плакала, хоча чомусь вже давно ніякі книжки не примушують мене плакати.

  Коротше, якщо хтось ще не читав цю книжку, то саме час відкласти все і нарешті її прочитати, бо вона - неймовірна!

  4

  112