Рецензия на книгу

• 

  Irina_Ogorodnik8 февраля 2019 г.

  Дивовижний збірник оповідань ділиться з нам історіями звичайнісіньких наших сучасників. Таке враження, що ти сидиш десь в барі і слухаєш чиїсь трохи підживлені градусом теревені. Адже як таке може бути? От є нині популярний напрямок «магічний реалізм», а тут ми отримуємо «містичний побут».
  Тим не менше, мені читалось важкувато. Надто вже все приземлено, надто реально, що аж не віриться. Можливо справа в моїй нелюбові до сучасної української літератури та побутових мотивів в принципі. Однак, варто зауважити, що, незважаючи, на затяжне чтиво, кожне оповідання, що тягнулося, як підсихаючи смола, лишався такий яскравий відгук в серці, що складно в те вірилося! Мучиш-мучиш те оповідання, а як дійде кінця – «та невже! О це круто, о це так дива! Матінко, як же добре що воно все так..» ну і тому подібне.
  Що справді було прикро – це засилля помилок, особливо в другій половині книги, яка наповнена була більш новими творами, тобто це була їх перша редактора.. ну таке…
  Теж ще малю зауваження до стилістики, адже із оповідання в оповідання меня переслідували пестливі імена, що просто зводило з розуму… «Юрко», «Андрійко», «Тарасик», «Марічка» і несподівано «Ірка»! Ну що це таке?? Ну хто так говорить, на Бога?..
  Своєрідний формат у книги.. наче і зручний, але вона надто широка з надто дрібним шрифтом и при цьому гігантськими полями.
  Загалом, враження книга справила дійсно сильне, деякі оповідання заставили посміхнутися, деякі доводилось читати лише вдень, щоб нормально спати. Не впевнена, що рекомендувати можна всім, але для ознайомлення бажаний твір.

  2

  394