Рецензия на книгу
Жизнь и цель собаки
Брюс Кэмерон
Аноним28 января 2019 г.Бейлі-Бейлі-Бейлі!
Ще минулого року я подивилася однойменний фільм і була підкорена цієї історією про собачу відданість та любов. Тому зовсім не дивно, чому я таки вирішила піти до першоджерела та прочитати творіння Брюса Кемерона «Життя і мета собаки».
Короткий опис: Спочатку він був маленьким цуценям на ім’я Тобі. Наступне життя, щасливе життя, він прожив з хлопчиком Ітаном як Бейлі. Потім пес знову переродився та став поліцейською вівчаркою Еллі. А в останньому житті він виявився лабрадором Дружком. І щоразу починаючи життя наново, пес розуміє: найголовніше з’ясувати в чому його мета та досягти її.
Книга, як власне і фільм, пронизана теплотою та зворушливістю. Автор використовує досить таки просту мову, аби передати мислення собаки. І той прийом, що всі події читач сприймає виключно через очі тварини – теж плюс.
Центральною історією є частина про Бейлі - цуценя, яке врятували від спеки у замкненій машині, та подарували хлопчику Ітану, для якого він став вірним другом та супутником. Те, як Бейлі турбувався про Ітана, переживав за нього та не раз рятував, викликало захоплення та подив. Та наскільки було школа, коли друзям суджено було розлучитися, адже Бейлі чекало нове життя.
Хоча історія вівчарки Еллі була не основною, мені вона запала у душу. Вона сумлінно тренувалася, шукала зниклих та будь-що намагалася допомогти своїм 2 господарям. Проте, оскільки, мабуть, мета Бейлі була виконана не до кінця, ставши лабрадором Дружком, пес знову волею долі знаходить шлях до свого Ітана.
Гарним доповненням книги став гумор! Мої улюблені моменти – стосунки з котом! Особливо те, як пес описує котячу ліниву та зверхню натуру. А епізод, коли пардон за спойлер Бейлі вирішив відкопати мертвого кота, якого закопали в саду, аби потішити господарів – це просто нєчто!
Ця книга про відданість. Вона показує, що найкращим другом необов’язково має бути людина. Іноді чотирилапі можуть зрозуміти нас набагато краще та подарувати набагато більше любові. Головне, пам’ятати про це та цінити їх. Адже як небанально: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили!»
2105