Рецензия на книгу
Код да Винчи
Дэн Браун
Readeriia28 января 2019 г.Браун - майстер жанру саспенс!
Часом у мене буває так, що я починаю читати книгу, а вона мене не чіпляє. Тож я відкладаю її та забуваю. А через декілька років роблю нову спробу і дивуюсь, як я могла пропустити такий шедевр. Так у мене було з «Джейн Ейр». Так сталося з «Кодом да Вінчі» Дена Брауна. Ця книга поглинула весь мій інтерес, та про все по порядку.
Короткий опис: у Роберта Ленгдона, професора релігійної симвології Гарвардського університету булла назначена зустріч з куратором Лувру Жаком Соньєром, однак той не прийшов. Згодом Роберт дізнається, що Соньєра було вбито, а він сам стає підозрюваним. Йому на допомогу приходить онука куратора, криптограф Софі Неве, яка допомагає Ленгдону знайти вбивцю діда. Разом їм вдається розгадати ряд закодованих таємниць, підказки до яких заховані у творах Леонардо да Вінчі.
Загадки, часто зашифровані у ребуси та анаграми, приводять героїв до таємного братства «Пріорат Сіону», яке віками оберігало таємні документи про життя Ісуса Христа, що могли докорінно змінити історію церкви. Через це на хранителів інформації полює католицька організація «Опус Деї» та таємничий Учитель. Роберту та Софі вдається розгадати всі загадки, знайти справжнього вбивцю та інформацію, приховану «Пріоратом Сіону».
Браун потроху стає моїм фаворитом у жанрі саспенсу! Як майстерно він веде розповідь, перериваючись на таких моментах, що просто гріх відкласти книгу, не розібравшись у черговій таємниці. Мабуть, третину часу мого читання, я провела у компанії Інтернету, адже посилання Брауна на численні витвори мистецтва підтрунюють тебе шукати їх зображення, щоб зіставити образ, який народився у твої голові з реальністю. Наприклад, могилу Ньютона у Вестмінстерському аббатстві з опису я уявила зовсім по-іншому. А про «Мадонну в гроті» я взагалі мовчу.
Я обожнюю детективні історії переплетені з містицизмом. У своєму творі Браун презентує факт з настільки різноманітних сфер, що часом здається, ніби ти читаєш наукову, а не художню літературу. Ти дізнаєшся про послідовність Фібоначчі, прелатуру «Опус Деї» з її традиціями самобичування, криптекси, атбаш, розмірковуєш над теорією про істинність Святого Граалю та відкриваєш секрет «Таємної вечері».
Я розумію, що у книзі багато історичних неточностей (хоча сам Браун на першій же сторінці зазнає, що вся інформація реальна та правдива) і саме це через це навколо роману счинилася купа суперечок. Але те, що він захоплює всю твою увагу - безсумнівно!
3895