Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv14 января 2019 г.

  Чергова книжка від КСД, читала українською мовою. Гарна обкладинка.

  Треба зважати на те, що книжка була написана в 1951 році.

  Від сюжету я чекала якоїсь більшої жахливості і кривавості, яких так багато в сучасних фільмах і меншою мірою в сучасних книжках. Хоча тут немає криків і раптових нападів трифідів на людей, але є жах від ситуації, що склалася.

  Кілька слів про сюжет собі на пам'ять: після дивного зеленого зорепаду люди, які бачили його, осліпли. Головний герой Білл провів кілька днів у лікарні з пов'язкою на очах, тому сліпота його оминула. Після того, як настав ранок, світ зруйнувався, бо сліпі люди впали в паніку і відчай. Гостроти ситуації додають мислячі рослини триффіди, які можуть рухатися і нападають на людей, убиваючи їх. Білл знаходить інших небагатьох зрячих людей і пробує жити далі, щоб врятувати крихти людства.

  Книга спонукає до роздумів, а що б робила я, якби 99% людства осліпло, а все навколо заполонили ходячі і мислячі рослини, які полюють на людей. Цікаво, чи допомогли б нам сучасні технології і розвиток науки, а чи може все б потонуло в хаосі і безумстві, як у книжці? Думаю, в Україні було би не так тяжко виживати, бо велика частина нашого населення все ще живе в селах і вирощує багато с/г продукції, тому після апокаліпсису вони б просто повернулися до свого звичного заняття. Крім того, мені здається, що автор занадто згустив фарби, бо серед нас є незрячі люди і вони можуть давати собі раду, хоча незрячість дуже міняє життя людини.

  Є над чим подумати. І я знаю, що є продовження, хоча написане і не Віндемом, але його учнем і послідовником. Цікаво буде почитати.

  4

  209