Рецензия на книгу

• 

  kate_kassie8 января 2019 г.

  Це зовсім несхоже на будь-що мною прочитане досі. Дивний стиль автора + українська мова = щось неймовірне, до чого довелось звикати, а іноді пересилювати себе і продовжувати читати. Чесно кажучи, не маю навіть з чим порівняти але це ж непогано наче б то?

  Історія про жінок, відносини між ними та їх взаємодією з навколишнім середовищем невеликого провінціального містечка, яке ніби притягує до себе усіляку небувальщину. Хоча, як на мене той присмак чаклунства привносять саме головні героїні книги.

  Три подруги, три матері, три колишні дружини, три коханки, три, три, три… Певно, є якась магія в цьому числі. Кожна особлива по-своєму.
  Джейн-музикант- найбільш колюча з усіх, не звикла приховувати правду, якою б гіркою та не була і не боїться визнати свої бажання.
  Зукі-письменник- наймолодша в тріо, завжди у русі навколо виру пліток, заряджаючи енергією та невловимою надією.
  Александра-майстриня- неписаний лідер, їй би того хотілося. Але ж і справді сил у ній чи не більше ніж у двох подруг разом узятих.

  Їх звичне, розмірене життя з комфортними четвергами щонеділі та теревенями за смачною випивкою переживає значних реформ як тільки до міста переїжджає Ван Горн-чи то справжній багатій, чи то справжній ошуканець.
  Історія-перепліт бажання, магіїї, інтриг та сексу.
  Мені сподобалась.

  Але от що здалося дивним : жінки зжили своїх чоловіків з білого світу, віднайшли в собі сили творити різні речі, були настільки могутні, що могли думкою завдати шкоди чи то й смерті, а в кінці жадали лиш знову знайти чоловіка.
  Парадоксально. Ось тут таки справжній наліт ошуканства!

  2

  1,2K