Рецензия на книгу
Еліксир багряного кольору
Олекса Доніч
ElenaOO7 января 2019 г.Полтавська Шерлокіана
У своїй передмові Олекса подає цей роман, як знайдений у своєму новому домі рукопис. Вірити у це, чи ні - справа читача. Автор робить усе, щоб це таки сталося. Головні герої виявляються нащадками героїв Гоголя і тезками Івана Івановича та Івана Никикфоровича, а ще мають споріднені корені із самим Пацюком та Солохою! Живуть у сусідніх домах у колоритній Полтаві, працюють, полюбляють попалити люльки на веранді після вечері, що зготована Горпиною, споглядаючи взаємовідносини Сірка та рудого котяри, та милуючись, як сонце сідає за пагорби... Мальовничо? А як же ще може бути у Потаві!? А ще наші герої час від часу допомагають місцевій поліції із розв"язанням справ. Спостережливість і здатність швидко робити логічні висновки роблять залізничника Івана Никифоровича справжнісіньким Шерлоком Холмсом (чи Голмсом?) полтавського штибу :)
"Еліксир" розпочинається із загадкових подій на полтавському Подолі - зникають молоді дівчата. Коли серед зниклих (а потім знайдена мертвою) опиняється покоївка губернаторської дружини, поліція звертається за допомогою до наших друзів. Розслідуючи цю справу, вони ще розв"яжуть декілька інших, серед яких я ідентифікувала переказ "Знаку чотирьох" та "Пістрявої стрічки" Конан Дойла (можливо були ще, але оповідання про англійського сищика я читала надто давно). Проте ці перекази колоритні, і я навіть не скажу ніякого "фе" автору. Бо ж це не він написав, а було у знайденому рукописі! :)
14619