Рецензия на книгу

• 

  MarinaKopaihorodska1 января 2019 г.

  Кожна книжка наділена душею, душею того, хто її написав, і збагачується також душами тих, хто її прочитав і проник у її уявний світ.

  Прихильникам містики присвячується. Продовження моєї улюбленої серії «Цвинтар забутих книжок». Хоча вона й написана після «Тіні вітру», хронологічно вона їй передує.
  Я не скажу, що ця частина сподобала мені більше, ніж перша. Надприродне – явно не моя тема.
  Якщо ви звикли уявляти Барселону сонячним і привітним містом, то тут ви познайомитесь з темними провулками, брудом, крайньою бідністю і цвинтарями – місто проклятих, як назвав її сам автор.
  А тепер щодо сюжету. Це що взагалі було? Та в мене волосся на голові дибки вставало. Чесно кажучи, я не була готова до такої кількості смертей і жахів. Хоча чого можна було ще очікувати, коли головному герою пропонує роботу сам диявол?
  Ну і якщо ми вже торкнулись релігії, то в книжці її дійсно багато. Ви помислите, чому людина вірить і чому не вірить, чому існують різні вірування і чи насправді вони потрібні.
  Загалом, вам точно зайде історія, якщо ви прихильники «Майстра й Маргарити» Булгакова, або якщо просто шукаєте гострих відчуттів.

  2

  210