Рецензия на книгу
Бегущий за ветром
Халед Хоссейни
Alexkusho23 декабря 2018 г.Наші рішення і вчинки роблять нас тими, ким ми будемо завтра.
Кожного разу, коли береш гарно "розрекламовану книгу" до рук, є певне відчуття страху, страх того , що ця книга не оправдає власних, таких же гарних очікувань. Так у мене було і з "Ловцем повітряних зміїв". Давно хотів прочитати її, проходився по відгукам, її читали мої друзі і от вона в моїх руках і для більш ніж 400 сторінок мені вистачило лише декількох днів. Скажу без перебільшення, що це була одна з найкращих книг, що я будь-коли читав у своєму житті і вона попадає у мої улюблені топ-10. Ради таких історій варто бути письменником. Вона захоплює з перших сторінок і вражає своєю щирістю та біллю до останньої. Моментами мої очі ставали вологими від сліз. Люблю книги про дітей, дитинство, вони вчать нас не забувати що всі ми колись були дітьми, дивитись на свою дорослість зі сторони і розуміти краще своїх власних дітей. Автор настільки вдало передав емоції головного героя, який і являється оповідачем розповіді, що в мене зовсім не залишилось запитань. Раніше, тема Афганістану, тамтешніх війн, життя, побуту, були для мене не знайомими, мабуть вони мене мало цікавили. Проте сьогодні, я розумію, треба вміти розповідати, щоб зацікавити інших. Автор книги Халед Хоссейні, у віці 11 років виїхав з країни, зараз він громадянин Америки. Я скажу, що він скористався гарною можливістью, розповісти про свій народ, його культуру, світлі та темні закутки історії. І вийшло у нього це вдало!
Тут не лише тема дитинства! Мабуть основна мораль книги (моя суб`єктивна думка) полягає у тому, що ми несемо відповідальність за власні рішення, ми і тільки ми. Сіємо, отже будемо мати час жнив. І не важливо що проходять роки, деякі помилки можуть переслідувати нас уже життя, поки ми не наважимось розв`язати тісно затягнуті вузли. Совість - цікава річ, вона не раз нагадує нам наші промахи, адже у кожного вони свої. От тільки відстань у житті, якою люди носять тягарі, теж може бути різною. І краще не відкладати усе до глубокої старості, бо тоді уже не все можна буде виправити, можна не встигнути. Наприклад примиритись з тими, з ким втратили цінні відносини.
Прочитавши цю історію, про неї хочеться розповідати, вона не є посередньою, вона справді цікава, емоційна, життєва, повчальна. Переклад на українську мене задовільнив, шкода лише, що видана книга нашою мовою була тільки в 2017, майже через 15 років після того як побачила світ. Що ж, я рідко рекомендую художні твори, але цю можу... Рекомендую!3302
