Рецензия на книгу

• 

  Аноним5 декабря 2018 г.

  Найдивовижніше уміння Бредлі- писати МИЛІ детективи.
  Виклав саме цю обкладинку не тільки тому, що перекладена на рідну мову, а тому, що більш сувора, настроює на кримінальну історію, а не на зворушливу розповідь про дівчинку-підлітка із своєрідним хоббі та мрією написати " хімію розпаду".
  Миле тут все: краєвиди, кладовище, ( прости, господе) підніжжя згнилі шибениці, гумор і безпосередність героїв, відношення до полоненого ворога, отруйні рослини, вихованність, дивакуватість, всі назви циклу.
  Злодії, що не зовсім злодіюги.
  В цьому світі хотілося б жити, спілкуватись ( чи мати) таких талановитих дітей, що змагаються за батьківську увагу та повагу.
  Чому ж лізе у голову дурня про небажання бачити СВОЮ дитину, що "чаклує" з отруйними та вибуховими речовинами; експериментує, пригощая цукерками; лізе в труну, нюхає небіжчика; сує ніс у справи з наркотою; підглядає за чужими людьми?
  З цією серію можна вивчати хімію у школі. Набагато цікавіше, ніж з "Химия. Узнавай химию, читая классику"

  10

  446