Рецензия на книгу

• 

  Sopromat27 ноября 2018 г.

  Як людина, яку "доглядав" змалку чужий старий, можу сказати, що не пам,ятаю від нього жодного підвищення голосу. А я був "не подарунок". Мати не витримувала- била. Він- ніколи. Чи то досвід? Сам виховав 3 синів...
  Всі батьки сподіваються, що у них буде спокійна дитина. Тихесенько гратиметься, поки батько з мамою своїм заклопотані. Це у знайомих дитина реве, ниє. не вихована. Бо "є у кого".
  Нажаль, ідеальної не буває. Як і няньки. Тому назва твору не оригінальна. Перша фраза не б,є по голові дубиною.
  "Солодка пісня"- теж не аби що, але ж не така прямолінійна.
  Чи застережує ця книга? Але ж всі маємо обирати для себе: перекласти виховання на бабусь, а потім докоряти, що розбестили дитинку? Відмовитись від кар,єри, задоволень, сну- виховувати самотужки? Віддати у яслі чи найняти чужу людину, радіючи, що це професіонал?
  Яслі та агенства теж не застраховані від нестабільної психіки кадрів. В житті все трапляється. Рідні частіш знущаються над своїми, вбивають, гвалтують.
  Сучасна тенденція free from children має теж право на життя. Це свідомий вибір, а не "щоб було, як у всіх". Чи не думалось зовсім.

  8

  395