Рецензия на книгу

• 

  Аноним21 ноября 2018 г.

  "Врешті - решт, ми зібрання творів"

  Деякі книжки беруть в полон з перших сторінок. Такою стала для мене ця книга. Занадто велика концентрація літературних особливостей, які я обожнюю в книжках.

  Тут ідеться про книжки, про книжковий магазин, про чоловіка з незвичайною долею, про життя, врешті-решт, з усіма втратами та надбаннями, з усім тим сміхом і тими слізьми, з усіма тими крутими поворотами та іграми долі. І це чіпляє.

  
  "Люди нудно брешуть про політику, Бога, кохання. Але ви знаєте про людину все, що вам потрібно знати, коли чує відповідь на запитання "Яка ваша улюблена книжка?"
  

  А ще тут є роздуми про літературу, є дитина, яка змінює життя головного героя Ей-Джея, змінює його самого.
  

  
  "-Чуєте, Ей-Джею, - кричит вона йому навздогін. - Щоб продавати книжки й удочерити сироту, потрібно бути трохи героєм."

  І це також не залишає читача байдужим.

  А ще, я обожнюю, коли під час читання художньої літератури поповнюється список mustread . Ей-Джей Фікрі - великий поціновувач жанру оповідання (до речі, на відміну від мене), і кожна глава починається з рекомендації якогось оповідання для прийомної дочки Майі. Половину з цих оповідань я сама собі пообіцяла прочитати.
  

  
  
  "Ми не те, що ми колекціонуємо, купуємо, читаємо. Ми, поки ми тут, - тільки любов. Те, що ми любили. Ті, кого ми любили. І це, я думаю, це те, що триває завжди."
  

  Загалом, такі книжки нагадують мені про те, за що я так полюбила читання. У Габріель Зевін вийшов дійсно чудовий роман! Рекомендую!

  11

  428