Рецензия на книгу
Искра жизни
Эрих Мария Ремарк
Аноним18 ноября 2018 г.Сила волі та жага до життя
Ремарк - це просто знак якості. Його можна виділяти, читати і яскраво освітлювати ореолом витонченості. Він пише так, як ніби грає на піаніно - коротко і від душі. Виділила улюблений роман «Життя взамін» та на хвилі зачарованості перечитала ВСЕ наявне в друкованому вигляді в бібліотеці. Особливий автор - особливе ставлення! :)
Правда після «Історії кохання Анетти. Публіцистика» - не могла зрозуміти, що то було…. І чи не помилилася я автором випадково! :(((
Отож «Іска життя» і ще дві книги автора – ґрунтовно посіли місце в бажанні прочитати і найскоріше! :)
Відверто - не підніметься в мене думка критикувати жоден рядок книги. Бо писав Геніальний автор, бо тема – це Війна. І, можливо, саме завдяки новому методу (в день лише 1 година на прочитання) – мені вдалося її прочитати. Бо дуже складна піднімається ідея - коли зникає людська подоба і з’являється Стадний інстинкт. Коли доведені, зморені голодом, працею та тортурами люди – уособлюють не особистості – а просто Стадо… Це страшне. А ще страшніше – коли з погляду іншої сторони бачиш позицію – нейтралітету чи взагалі виправдання діям. А іронічне - ввімкніть музику чи хай грає оркестр, щоб люди менше думали про їжу (щоб вижити) - взагалі «морально добиває».
Болить Душа читати, що можна забути своє ім’я, що кожна крихта хліба - на вагу золота, що кожна година – оплачена золотими чи купюрним еквівалентом. І ще страшніше не знати, чи протримаєшся до визволення. Бо в кожну наступну мить – тебе просто можуть відправити до печі, в якій спалюють людей….
П.С. Зачепила історія - з командою крематорію, історія Рут, і взагалі – книга, яку варто прочитати всім чоловікам, що захоплюються військовими діями чи історичним минулим. Щоб краще зрозуміти сутність - дорогоцінного та такого жаданого - Миру….
10802