Рецензия на книгу

• 

  udik17 ноября 2018 г.

  Відшукуючи чергову книгу по наївному мистецтву, я кожного разу відкриваю щось нове у цьому щирому, унікальному і напівзабутому напрямку образотворчого мистецтва. Ярмоленко - сільський український художник про якого, насправді, відомо не так вже й багато, але усі його роботи - дуже яскравий приклад самобутньої сільської культури України 1920-1940-х, що якимось парадоксальним чином виживала не дивлячись на війни, колективізації, голод.
  Ця книга-дослідження створена колективом авторів і мене вона зачепила якоюсь щирою душевністю, людяністю. Це не суха культурологічна монографія, це оповідь про людей яких зображував Ярмоленко. Цікаво те, що авторам вдалося знайти, розпитати та опублікувати фото багатьох хто ще був живий на 2006 рік (дата виходу книги), хто власне був зображений на портретах художника.
  А історії знаходження усіх цих давніх портретів теж надають цій книзі "густого" антуражу - чого лише вартий опис закинутої, зарослої бур'яном, сільської хати, в якій вже ніхто не живе, але сімейний портрет створений Ярмоленко, все ще висить на стіні.

  5

  242