Рецензия на книгу

• 

  Mafin_Krubasanchik4 ноября 2018 г.

  Моє знайомство з творчістю Дена Сіммонса почалося ще минулого року з книжки «Гіперіон». І от, нарешті, за стільки часу я наважився прочитати наступну книгу цієї квадрології. Мій захват від «Падіння Гіперіона» просто не передати. Далі можливі спойлери!
  ⠀
  Якщо перша книжка була для мене відкриттям, то читаючи другу, я знав, чого сподіватися. Ден Сіммонс у «Гіперіоні» задав проблему твору та ознайомив із історіями головних героїв, які ідуть на прощу до Ктиря, буцімто головного антагоніста. У кожного із них своя мета і причини йти на таку собі смерть, та надія на спасіння людства лише на цих прочан. Якщо заглиблюватися у проблематику кожного із героїв, то можна знайти певні релігійні мотиви, любов батьків до власної дитини, кохання. І, здавалося б, «Падіння Гіперіона» буде потужним відображенням першого роману, але де там. Бо читаючи другий роман, згодом усвідомлюєш, що перший був просто не більше, ніж сном того, чиє ім’я записане на воді.
  ⠀
  Сіммонс у «Падінні Гіперіона» кардинально змінює сюжет. Він із першопричини робить наслідок, а згодом - взагалі аферу. І на це читач абсолютно не сподівається. Та попри всі відповіді на питання із першої книжки, «Падіння Гіперіона» залишає по собі присмак невідомості, адже що буде далі?
  ⠀
  Здавалося б, що «Падіння Гіперіона» про дуже "заїжджену" тему - панування штучного інтелекту над людством. Але, на мою думку, тут прихований глибший мотив – конфлікт творця та його творіння.
  ⠀
  На хвилі емоцій відкривши третю книжку циклу і прочитавши перший її рядок, із розумінням закриваю та ставлю назад на поличку. Адже усвідомлюю, що мені потрібно ще пожити з цими враженнями і спробувати викласти їх сюди. Та інтрига від того не менша, а написано було: "Дарма ви читаєте цю книгу…"

  3

  544