Рецензия на книгу

• 

  zadnipriana28 октября 2018 г.

  У кожного своє джерело мотивації. Комусь достатньо натхненних слів і підтримки. А мені, наприклад, потрібен приклад: переліки досягнень, труднощів, реальні справи. Історії, схожі на ту, в якій Кінг нанизував на цвях видавничі відмови і подібне.

  Саме тому мене мало мотивують подібні книги. Бо головне завдання книги Ламотт — надихнути.

  Енн Ламотт — письменниця для українського читача невідома, її не перекладали ні російською, ні українською мовами. А її книгу я просто хотіла давно прочитати через постійну її присутність в різних списках і рекомендаціях.

  Вона пише про життя, письменництво, творчість. Жартує над собою, пригадує свій творчий шлях і ділиться власними здобутками і поразками. Деякі розділи читала із задоволенням і на одному подиху, а деякі — з подивом (особливо про наші внутрішні броколі. Я розумію, що це метафора, але, як на мене, страшенно дивна).

  От тільки якщо перед цим ви прочитали бодай щось про творчість — "Велику магію" Гілберт, "Право писати" або "Шлях митця" Кемерон, "Про письменництво" Кінга, то ця книга для вас буде просто повторним мішанням ідей, хоча написана вона значно раніше за згадані книги.

  Тому моя оцінка нейтральна. Рекомендую книгу тим, хто хоче спробувати почитати щось про мистецтво, письменництво і ще зовсім нічого не читав в цій темі. І знову ж таки, залежить від того, що ви хочете знайти в таких книгах. Натхнення? Особисто для мене є кращі книги про це. Практики? Її тут практично немає. Історію митця? Мене більше чіпляють історії митців, мистецтво яких є більш-менш відомим.

  6

  491