Рецензия на книгу

• 

  Demetrios15 октября 2018 г.

  Досить таки непогане дослідження на тему самотності. Воно має чимало сильних недоліків і неповноти, але хороші його сторони настільки відчутні, що варто прочитати заради них.

  Основний мінус книги — автор практично не описує по-справжньому негативної сторони самотності. Він спочатку говорить про різні типи самотності, про «хорошу» і «погану» самотність, потім починає описувати різні дослідження і, як здається, у всій цій першій частині книги він говорить про підвиди «хорошої» самотності. Однак, як з’ясовується далі, це все він писав про «погану» самотність, а про «хорошу» є окремий розділ наприкінці книги, досить непоганий, до речі. Таким чином, це виявилася книга лише про хорошу і нейтральну самотність, де зовсім не розглядається гранична екзистенційна самотність і критичні переживання, пов’язані з нею. Також автор дуже хоче довести, що самотність у нас час не є проблемою, принаймні це не більша проблема, ніж у минулі часи, просто про це модно говорити, а реальні статичні дані показують, що ніякої особливої різниці немає. Якщо від початку бути налаштованим на книгу відповідно, як на апологію позитивних сторін усамітнення, і не очікувати всебічного і докладного аналізу феномену самотності, то книга не розчарує.

  Сильні сторони книги: це класифікація різних типів самотності, розвінчання деяких міфів про і стереотипів про зростання самотності у західних суспільствах (на основі статичних досліджень), утім, слід мати на увазі, що це дещо однобічні дані, бо автор явно хоче наголосити на цьому, тобто він не зовсім об’єктивний і багато аспектів зростання самотності у суспільстві оминає або згадує лише побіжно. Дуже хороший також розділ про дружбу, дуже класно розписаний цей феномен, з оглядом думок ключових філософів на тему дружби, а також про її роль у «лікуванні» самотності. Натомість розділ про любов надзвичайно слабкий, мабуть, найгірший у книзі. Автор не має чіткого визначення любові, через що пише дуже сумбурно, про різні явища, більшість із яких не мають нічого спільного з коханням між чоловіком і жінкою, а є описом закоханості, пристрасті, чи простих партнерських стосунків на основі дружби чи взаємовигоди. Передостанній розділ про «добру» самотність дуже хороший і теж один із найкращих у книзі, тут описано як усамітнення сприяє інтелектуальній та творчій праці, внутрішній гармонії, приведення себе до ладу і саморозвитку. Насправді, я би не використовував слово «самотність» для такого добровільного усамітнення, оскільки це зовсім інше явище, однак автор має дещо інший підхід до термінів, ніж я, через що у мене і були зовсім інші очікування до книги.

  Загалом, книга все ж лишає позитивні враження. А два розділи — про дружбу і «добру» самотність — я би навіть десь собі зберіг, щоби повертатися до них, коли захочеться докладніше розібратися у цих питаннях.

  8 з 12

  5

  825