Рецензия на книгу

• 

  yusjanja

  10 октября 2018 г.

  Прежде чем научиться отпускать, научись удерживать. Жизнь нельзя брать за горло – она послушна только легкому касанию. Не переусердствуй: где-то нужно дать ей волю, а где-то пойти на поводу. Считай, что сидишь в лодке. Заводи себе мотор да сплавляйся по течению. Но как только услышишь прямо по курсу крепнущий рев водопада, выбрось за борт старый хлам, повяжи лучший галстук, надень выходную шляпу, закури сигару – и полный вперед, пока не навернешься. Вот где настоящий триумф. А спорить с водопадом – это пустое.
  

  Продовження роману "Кульбабове вино". Дуглас, правда, у проміжку встиг подорослішати на 2 роки. І тут вже не той чудовий світлий хлопчик, він перетворюється на бешкетного підлітка, який зі своїми друзяками оголошує війну місцевим стариганям, підриває баштового годинника. А всі їх безчинства напрямлені на те, аби не дорослішати. Інакше ставши дорослим доведеться ходити у піджаку, носити краватку, ще й одружитись доведеться.
  ⠀
  

  
  Часы!
  Это они отравляют и губят жизнь, вытряхивают человека из теплой постели, загоняют в школу, а потом и в могилу!

  ⠀
  Проте на дітей і старих приходить прозріння - протистояння вичерпано. Годинник відремонтовано. Перший поцілунок відбувся. Тільки занурився у розповідь, жовтень на календарі, а літня пора ще надворі - й кінець!
  Останній епізод о третій ночі, що мав одну спільність між Дугом і старим Квотермейном, зайвий раз підкреслив різницю між старінням і дорослішанням.

  3 понравилось

  449