Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv

  25 сентября 2018 г.

  Це друга книжка з куплених в КСД по знижках. Дуже приємна книжка з естетичного боку. Красива обкладинка, гладенька, з комбінованим друком малюнку, заокруглені кутики, книжку дуже приємно тримати в руках, весь час хочеться її гладити і торкатися. Приємний для ока жовтуватий папір і гарне оформлення сторінки, це все налаштовує на читання.

  Анотація в книжці вже налаштовує читача на конфлікт і інтригу. Головний герой - багатий молодий аристократ познайомиться з кузиною, яка недовго була дружиною його дядька. Після дочасної смерті дядька кузина приїжджає в гості до хлопця і повністю його зачаровує. Але чому помер дядько? Жінка - безневинна овечка чи убивця? Тож в процесі читання постійно коливаєшся між двома крайнощами, приміряючи на Рейчел то одну, то іншу роль. Хтозна, може взагалі не варто було читати ту анотацію? Тоді б думка сторонньої людини, автора анотації, не впливала би на формування свого враження. Адже назва роману "Моя кузина Рейчел" спонукає читача зрозуміти і пізнати постать Рейчел, а не гадати, отруїла вона чи ні.

  Філіп - молодий зарозумілий аристократ, який не знає життя, вихований дядьком без втручання жінок, та ще і в відповідності з усіма правилами англійського етикету. Тож зустріч з кузиною Рейчел, яка старша за нього на 10 років, побувала двічі в шлюбі, знає чоловіків і їхню вдачу, а головне, знає собі ціну, стала для нього фатальною. Спершу він налаштований до неї дуже вороже, але швидко міняє своє ставлення, обожнює її, готовий заради неї на все, закохується і мріє одружитися з нею. Вона приймає всі його дари, але як жінка з життєвим досвідом гарно бачить його ставлення до неї, проте не поспішає робити визначені і рішучі кроки. Вона м'яка, уважна і тепло до нього ставиться, проте всі їхні зустрічі дуже цнотливі, закінчуються не пізніше десятої вечора. Хоча іноді вона робить такі жести, після яких здається, що вона грає з ним як кішка з мишкою. Така собі фатальна жінка.

  А тим часом Філіп отримує різні свідчення того, що можливо, його дядько помер не своєю смертю, що Рейчел зовсім не та біла овечка, за яку себе видає, що вона марнотратна, а гроші, які Філіп поклав на її утримання, вона пересилає додому. Спочатку він не хоче нічого знати, бо засліплений. А коли нарешті трохи тверезіє і може все обдумати, вже пізно - маєток відійшов Рейчел.

  І читаючи, впродовж всієї книги коливаєшся, не можеш визначити, винна Рейчел чи ні? Погана вона чи хороша? Труїла вона обох Ешлі чи то збіг? Чи скористається вона холоднокровно їхніми грошима чи поставиться до Філіпа по-сімейному? Якщо вона їх труїла, то чому виходжувала і лікувала обох після сильної хвороби? Її захоплення рослинами це свідчення її підлості і бажання використати знання на шкоду чи на користь, щоб могти вилікувати хворих?

  Дочитуєш, наче все ясно, але все одно запитань більше ніж відповідей.

  4 понравилось

  225