Рецензия на книгу

• 

  yusjanja11 сентября 2018 г.

  Письменник сміливо й досить саркастично показав, що служителі Бога не застраховані від людських пороків. Тут і лицемірство, аморальна поведінка, грошолюбство, честолюбство, пияцтво.
  ⠀
  

  
  Ми в гостях, а в гостях у чужих людей все одно що в дорозі, а в дорозі і чорноризцеві можна їсти, що бог пошле...

  ⠀
  Та крім чотирьох панотців в оповіданні ще фігурує пройдисвіт Христофор Хрисанфович Капронідос, який і нагрів чорноризників на значну суму, скориставшись їхніми слабкостями і гріховністю.
  ⠀
  Капронідос збагатився, дуривши неосвічених селян, а потім перейшов на новий рівень - обшахрування духовенства через удавану набожність, пожертви на храм і частування.
  ⠀
  

  
  Не входяче в уста поганить чоловіка, а виходяче з уст.

  ⠀
  Як же ж автору вдалось осміяти панотців, висвітлити їхню жадібність, скупість і шалену любов до грошей. І хто б міг подумати, що лише в одному київському монастирі знайдеться не тільки поважна четвірка гріховних ласунів-чорноризців, а ще й купа послушників, які й навели шахрая на грошовитих монахів.
  ⠀
  Письменник показав не одного пройдисвіта, а п'ятьох, хоча й четверо виявились одуреними. Він не осуджує персонажів, лишає це право за читачем.

  2

  310