Рецензия на книгу
Я завжди писатиму у відповідь
Мартін Ґанда, Ліз Велч, Кейтлин Алифиренко
ga__linka22 августа 2018 г.Наше майбутнє зараз
Я завжди писатиму у відповідь
Вам коли-небудь опускалися руки від невдач, зневіри, розпачу?
Можливо, вас виганяли зі школи, бо батьки не могли її оплатити?
Скільки разів за життя ви пробували цукерки?
Скільки у вас футболок? Не рахували? А фотокарток?
Ви носили валізи туристів, щоб заробити на миску кукурудзяної каші?
У вашій сім‘ї кожен має власне взуття? Що? Навіть не одну пару?
А що вам дарували на десятий день народження? Хм.. не пам‘ятаєте?
Мартіну батько подарував пляшку фанти і той був найщасливішим хлопчиком на планеті. В нього було все і нічого.
У Зімбабве життя непросте. Підручник один на десятьох, поношена до дир шкільна форма, кусок покривала - один на трьох з братами, відсутність паперу, щоб написати лист. Фото було нечуваною розкішшю, а футболка Nike з намальованою вручну емблемою. Це ж НІЩО, правда?
Але в нього була найкраща подруга з Америки, завжди поряд, хай їх і розділяли тисячі кілометрів. Ще в нього була жага до знань і мрія, до якої він йшов. Це і було його ВСІМ.Дуже рідко хтось матиме відвагу боротися за свою мрію. Люди ніколи не надіяться, якщо легше повірити у «неможливість».
Мартін допоміг мені зрозуміти, що все, шо ми маємо - для когось королівська розкіш. І якщо на більшість питань, з яких я почала ці роздуми, ви не знаходите відповіді, то щонайменше одна людина в цьому світі хотіла би бути на вашому місці. А те, чого не маємо - дрібниці. Ми можемо одержати все, якщо наші серця палахкотять добротою. Головне - не загубити їх.
«Наше майбутнє зараз»4840