— Україна, Україна! —... «Україна в огні»
Nicoletta20 февраля 2015— Україна, Україна! — хрипів Людвіг оглядаючись навколо. Водянисті очі його світились захопленням. — О, страшна земля... — задумавсь раптом старий Крауз. — Фатер! — Не гарячись. Ти думаєш, уже все скінчено. Не так просто. Це народ... — Ми знищимо його. — Хлопчику мій, я тікав уже од них в підштаниках у вісімнадцятому році.
— Час інший, фатер! — Вони йшли по полю. — Час інший, а народ той же. Я вивчив його історію. Їх життєздатність і зневага до смерті безмежні. — О! — Хай наші ідіоти брешуть у газетах які завгодно дурниці про їхню тупість і твариняче ставлення до смерті, ми з тобою повинні знати правду. — Хайль Гітлер! — Людвігу, не вигукуй мені цієї дурниці, хоч коли ми вдвох. — Фатер, наш фюрер, наш нацизм учить нас... — Хлопчику, нацизм не має серйозного значення, поскільки у нацистів, щоб ти знав, нема фактично ніяких ідей. Це сліпа сила, щось вроді надзвичайної грозової хмари. Це сліпе чудо, нечуваний казус європейської дурної політики. Ти розумієш? І для нас, розумних німців, вся ця дивовижна ситуація фактично зводиться до вміння скористати чудо. Франція, Бельгія, Голландія, все, що нацисти завоювали, — дурниці, бульки на воді... Ось! — викрикнув Крауз, ткнувши пальцем додолу. — Оце наше! Тут ми мусимо умерти, але... — Хайль! — Людвіг! — Фатер! — Ти думаєш, вони вже знищені! — Йа!.. — О!.. Ні!.. Так не підкорятися і так умирати, як умирають українці, можуть лише люди високої марки. Коли я дивлюсь на їхню смерть, я завжди тремчу од жаху...
2 понравилось1,2K