Я поборов себе, з коріннєм... «Избранные сочинения»
nsuprunova19 декабря 2013Я поборов себе, з коріннєм вирвав з серця Усі ілюзії, всі грішні почуття, Надії, що колись вільніше ще дихнеться, Що доля ще й мені всміхнеться, Що блиснуть і мені ще радощі життя. Я зрікся їх навсе. У тачку житєву Запряжений, як наймит той похилий, Я мушу так її тягти, покіль живу, І добре чую се, ярма не розірву І донесу його до темної могили. Мені не жаль житя, бо що ж воно давало? Куди не глянь - усюди браки й діри. Робив без віддиху, а зроблено так мало, І інших зігрівав, аж на кінці не стало У власнім серці запалу, ні віри.
Вже три роки я збираюсь, Щоб побачити тебе, Та коли лиш соб наверну, Щось усе зверта цабе. Я боюся твого ока, Твоїх уст, твого лиця, Як страшного суду свого, Як фатального кінця. Якби знав я, що побачу Вроду пишную твою В незів'ялім, повнім блиску, - Я побіг би як стою. Якби знав я, що побачу Усміх на твоїх устах, Гордощі тривкого щастя, - Я б злетів туди, як птах. Якби знав я, що почую, Притулившись край вікна, Твій веселий спів, розмову, - Я б спішив туди щодня. Твоїм щастям, наче сонцем, Я би серце грів, слабе, Завидів би твоїй долі І - забув би так тебе. Та боюсь, моя небого, Що не так тебе знайду, Що вписалися турботи Й сум у тебе на виду. Що приглух твій срібний голос, Що надломаний твій хід, На лиці твоїм побачу Чистих сліз гарячий слід. Бачити, як ти сумуєш, Як ти плачеш у кутку, - Боже, ні, і в пеклі муку Не зсилай мені таку! Чути жаль твій і докори, Чути серцем, бо уста - Знаю - й слова не промовлять, - О, при думці тій густа Пасмуга якась кривава Застилає світ мені... От тому боюсь відвідать Я тебе в далечині.
73