Від упорядника | Новини |... «Вибрані поезії»
nsuprunova15 августа 2013Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка Є.Плужник * Що день — все глибшає свідомість, Все ширший розмах у думок, – Та пристрасть тихшає... Натомість Передосінній холодок Чуття голубить... Дивно чути, Як відміняєшся ти сам, Вотще силкуючись збагнути, Де грань тим змінам і часам, Що в них ті зміни! Дико знати, Що, й прохолонувши, чуття В тобі залишать біль утрати – Потребу прагнути життя! 1927
Все більше спогадів і менше сподівань... І на чолі – утрат сліди глибокі... Як непомітно ближчає та грань, Що жде за нею прикінцевий спокій!
Так гірко відати, що юність відцвіла! Та нарікань і розпачу немає, – Така відміна, зрештою, мала: Колишні мрії досвід заступає.
Так дерева, відцвівши навесні, Тільки на те годують соком віти, Щоб в дні серпневі, теплі та ясні, Упав на землю овоч соковитий. 1927
***
По-осінньому хмари пливуть, По-осінньому вітер кигиче... У далеку лаштуючись путь, Чорна галич злетілась на віче.
І весь день в берестках стрекотня Все полохає хмари високі, Безгоміння осіннього дня І мій спокій...
***
По-осінньому хмари пливуть, По-осінньому вітер кигиче... У далеку лаштуючись путь, Чорна галич злетілась на віче.
І весь день в берестках стрекотня Все полохає хмари високі, Безгоміння осіннього дня І мій спокій...
*** Як все живе, течуть піски пустелі. Їх тихий шелест, як і плеск води, Чарує душу... Мрійнику, гляди! — Найкраще чути їх з-під стелі.
Тож не пакуй валізок! Мап не руш! Умій закрити очі і чекати,— Може, й твоя з тих багатющих душ, Що вміють всесвіт слухати з кімнати.
*** В.Підмогильному
Стала ніч над горами.Затока В безгомінні сірім пригаса... Лиш одна зоря,бліда й висока, Маревні вказує небеса...
Час спокою...а душа в тривозі... О, дитя налякане й слабе! В тиші цій, що стане на порозі, Страшно їй підслухати себе!
***
Прекрасен світ вночі. Безформний.Безвиразний.Смерті ложе. ...Мовчи й мовчи! Хто й що сказати може?
Всю порожнечу потойбічних сфер, Ввесь безмір світотвору невеличкий, Хіба не вичерпано їх тепер Підручником для семерічки,
Воїстину прекрасний світ вночі!
***
Обутріло. В неяснім сірім світлі Твоє обличчя дивне і чуже... Цей профіль ніжний, щоки ці поблідлі- Твої невже?
Гаряча пристрасть, втома й сон глибокий,- Вони мов стерли з рис твоїх всі ті, Що я пізнав крізь зустрічі і роки У повсякденній суєті!
І ось тепер я наче вперше бачу Усю тебе, незнану і чужу... ...Так чий же сон і усмішку дитячу Я біля цього ліжка стережу?***
*** Мовчи! Я знаю. За всіма словами – Холодний смерк, спустошені сади... Це наша пристрасть стала поміж нами, Нас розлучаючи назавсігди!
Шалій, шалій, від розпачу сп'янілий! Що розпач той? Річ марна і пуста! ...Як пізно ми серця свої спинили! …Як роз'єднали рано ми вуста!
О, друже мій! Останні трачу сили, В країні тій уявній живучи, Де образ твій, утрачений і милий, Де голос твій... Мовчи! Мовчи! Мовчи!
*
Порожній берег моря... Вал шумкий, Спадаючи, гуркоче рінню стиха... Слідом за ним спадають і думки... Це — втіха.
...Ой море, море! Шуме голубий! Як мало треба, як багато можна... Мов океан, шумить хвилина кожна; Усе життя, мов бризку, загуби!
Дивись, у нім уся веселка грала,- Дивись, у нім уся веселка грала,- А де воно, піщинка золота, Блискуча дрібка мертвого корала? ...Пустинний берег моря... Самота.
*
Одноманітно і звичайно Кінчалось літо. Рад не рад - Що це міняє? Зустрічай-но Переходовий листопад!
І горблячи відвиклу спину В обіймах теплого пальта, Нудливий запах нафталіну Як матіоли дух, ковтай;
І нишком починай про весну Якусь віршову канітіль, Може таку ж неінтересну, Не варту часу і зусиль,
Як і закінчене допіру Порожнє літо... Рад, не рад, - На лад весінній строїть ліру Передзимовий листопад...
830
