Щось, поза сумнівом, мало... «Повен неба капелюх»
minkuel25 июня 2022Щось, поза сумнівом, мало хворі коліна, та й ходило, наче спутане. Та візник не довго переймався побаченим, бо те щось тримало в долоні, затягнутій у рукавичку, дещо золоте. Візник одразу зрозумів, хто цей незнайомець. То не був старий волоцюга з великої дороги, як можна було хибно виснувати на перший погляд, а доброчесний пан, що потрапив у халепу, а його, візника, обов'язок честі допомогти йому у скруті. Візник смикнув коня за повід, і ридван спинився.
1 понравилось25