Бембі кинувся за нею. Один... «Бембі»
111723183 марта 2021Бембі кинувся за нею. Один крок, другий... Далі це вже були не кроки, а легкі стрибки, його ніби щось понесло над землею. Бембі здавалося, що він летить у повітрі, майже не торкаючись землі. Він не тямив себе. Трава чарівною музикою шелестіла йому біля вух, м'яким пухом, ніжним шовком гладила по боках. Бембі то виписував кола, то стрілою мчав уперед, а мати стояла на місці й, затамувавши подих, стежила за ним, повертаючи голову туди, де він пробігав. Син грався... Досі Бембі відчував небо, сонце і зелений простір тільки тілом: йому приємно гріло в спину, він міг вільно, рухатися і, глибоко дихаючи, пив тепло сонця. Аж тепер він почав сприймати очима всю красу лугу, відкриваючи на ньому нові й нові дива. Тут не те, що в лісі, - ніде не було жодного вільного клаптика землі. Всюди,стебло повз стебло, буйно пнулися вгору розкішні трави. Вони лагідно нахилялися вбік, даючи дорогу , і примирливо випростовувалися знов. Зелений килим трав був усіяний, наче зорями білими стокротками, китицями фіолетової й червоної кашки, яскравими золотими головками кульбаби.
1 понравилось788