- От як мене втішив на... «Чорна Рада»
ipoxondrik28 сентября 2020- От як мене втішив на старість господь милосердний! - каже до гостя,- Не думала я вже бачити довіку свого синка, свого ясного сокола! І обняла Турову голову, і поціловала його в чуприну, - Годі, годі, мамо! - каже запорожець.- Ти б, здається, тілько й робила, що няньчилась ізо мною. Я вже й так боюсь, щоб через тебе товариство мене не одцуралось. Скажуть: «Іди собі геть: нам таких маміїв не треба!» - А ти ще таки не перестав думати про ту прокляту Січ? - сказала мати. - Паніматко! - крикне запорожець. - Не давай волі язику, коли хоч, щоб я прожив у тебе в хаті ще хоч півдня! Як можна узивати проклятим славне Запорожже! - Щоб воно тобі запалось! - каже крізь сльози мати.- Узяло воно в мене, наче сира земля, чоловіка - не знала я щастя замолоду; а тепер візьме ще й сина - не дознаю я щастя й при старості літ! - Ну, що ти вдієш із сими бабами! - каже, засміявшись, Кирило Тур.- У їх щастєм зоветься чортзна-що! Ну, давай лиш нам, нене, по чарці, то, може, повеселішаємо.
275
