Протокол переговорів між... «Острів»

• 

  Dasherii

  17 мая 2020

  В друзья

  Протокол переговорів між членами ко­ місії, що далі іменуються Свідомими своєї відповідальності |СВ|, і Нордмарками, що далі іменуються Ні на що не здатними (ННЗ), записаний потаємним підслухувачем:
  СВ: Не маєте ви, хлопці, в хребті ніякого заживку.
  ННЗ: Не лише в хребті, а й у руках та в ногах.
  СВ: Чи ви гадаєте, що в цьому світі хтось живе без зусиль?
  ННЗ: Польові лілеї.
  СВ: Тут немає лілей.
  ННЗ: Чому ми не народилися в Лівані? Там люди зрозуміли б наші душі, душі лілей.
  СВ: У Лівані? Як вам не соромно! Краще б запитали, навіщо ви взагалі народи­ лися.
  ННЗ: Ми й питаємо це щодня. А ви пи­ таєте, навіщо народилися ви?
  СВ: Це й так зрозуміло. І хіба ми маємо час на такі питання?
  ННЗ: Ох, то нам треба розмірковувати ще й над вашим життям!
  СВ: Але чому ви не працюєте?
  ННЗ: Бо нам бракує надміру енергії, по­ чаткового поштовху, того невеличко­ го основного капіталу, що як відсотки дає вдоволення з праці. Нашою під­ валиною є нестаток, ми голодували протягом усього свого життя. Можете згодувати нам хоч по мішку жита, од­ наково ви не вгамуєте нашого успад­ кованого голоду.
  СВ: Отже, ви ніколи не наберетеся сили. то й нема ніякого сенсу вам допома- гати. А тому ваше існування не ви­ правдане.
  ННЗ: Так, нам доводиться існувати без ви­ правдання.
  СВ: Як же минають ваші дні?
  ННЗ: В роздумах. Про повітря, дорогу, де­ рева. 1 про долю гудзиків — щодня доводиться вгадувати, в якому вони гуморі. І про нудьгу — хтось-бо має і її досліджувати, дошукуватись до її природи й суті.
  СВ: Ви — гальмо, що затримує поступ.
  ННЗ: ...щоб він не занадто швидко мчав.
  СВ: Ми хочемо збудувати концертну залу.
  ННЗ: Дайте нам гармонію.
  СВ: Ми хочемо організувати кафедру діа­ лектологічних досліджень.
  ННЗ: Дайте краще нам ті речі, які нам по­ трібні щодня.
  СВ: Нам доводиться витрачати великі гро­ ші на боротьбу з сухотами.
  ННЗ: Забезпечте нас теплом.
  СВ: Ви найзапекліші вороги культури.
  ННЗ: А що то таке — культура?
  СВ: Копання канав, так само, як і пое­ зія, — все, що залишає тривалий слід.
  ННЗ: А звідки культурні люди знатимуть про свою велич, коли не матимуть нас, з ким би могли себе порівнюва­ ти? На кого ж би вони виливали свою вроджену погорду, як не на нас? Ко­ му б милосердні співчували, якби не було нас? Кому б потрібні були ваші досягнення?
  СВ: Аби ж ви хоч так не плодилися! Не народжуйте стільки голодних і ні на що не здатних.
  ННЗ: Життя дає стільки дітей, скільки тре­ ба, не питаючи, в кого вони народ­ жуються...

  1 понравилось

  58