Здається, це у «Володарі перснів» хтось із героїв каже, що «дорога веде до дороги»; тобто, ти можеш розпочати свій шлях стежкою аніскільки не більш фантастичною за ту, що веде від твого ґанку до вуличного хідника, а звідти можеш потрапити... ну, взагалі будь- куди. Те саме з оповідками. Одна історія веде до іншої, ще до іншої та ще до іншої; можливо, вони ведуть у тім напрямку, яким ти хотів рухатись, а можливо, й ні. Можливо, наприкінці той голос, який розповідає історії, важить більше, ніж історії.