БЕЗСМЕРТНІ Знову й знову з... «Степовий вовк»
dolli_k18 апреля 2019БЕЗСМЕРТНІ Знову й знову з падолу земного Чути нам отруйний чад життя: Хіть і втіха, розпад і гниття, Млин катівень, ріки крові з нього, Голод вбогих, розкіш владарів. Руки вбивць, старців і лихварів, Хіттю підбатожена юрма, Пострах всіх, настрахана сама, Не до храму ― в дім розпусти ходить, Диха млосно в випарі густому, Плодить війни і мистецтва плодить, їсть себе й вибльовує потому. Бреше й блудить світ, немов востаннє Свій танок над прірвою веде, Наново для кожного постане, Наново для кожного впаде. Ми ж перебуваємо в ефірі, Серед крижаних небесних рік, Час для нас не має сили й міри, Невластиві нам ні стать, ні вік. Ваші муки, страх і сподівання, Борсання від вбивства до пісень, Споглядаєм ми як сонць кружляння, Кожен день для нас ― найдовший день. Бачим вас, хитаєм головою, Бачимо світил ясні сувої, Що пливуть потоком безшелесним, В синій лід космічної зими. Холодом огорнуті небесним, Ясно й холодно сміємся ми.
66