"Ярмарок потемнів - зникло... «Повернення у притулок»

• 

  robot

  10 ноября 2018

  В друзья

  "Ярмарок потемнів - зникло не тільки світло, а й кольори. Усе здавалалося якимось тьмяним. Він більше не дивився на чоловіка на ходулях, а обзирав людей наколо. Через усіх цих дорослих він почувався дуже малим. Тістечка і попкорн. У животі бурчало, але він мав лише кілька даймів і добре знав, на що хоче їх витратити. Він знав, куди йти, і не звертав жодної уваги на глузливі голоси, які гукали його з темних щілин між наметами і причепами.

  • Деніеле, ходи гратися... Ходи гратися...

  Незабаром брати більше не будуть його дражнити. Незабаром саме вони будуть боятися. Зіщуляться зі страху і сховаються під ковдрою, ось так. Він проштовхувався крізь натовп, крізь ліс дорослих ніг, штанів і суконь. Той намет був у кінці ярмарку, захований там, ніби щось ганебне, ніби страшна таємниця. Чоловік у старому обшарпаному капелюсі чекав біля входу в намет. У нього була довга густа борода, від вигляду якої у хлопця залоскотало підборіддя. Від нього пахло, як від дідуся, - тютюном і шкірою. Він усміхнувся, і його усмішка не була ані лагідною, ані злою.

  • Тільки подивіться, хто до нас прийшов, - сказав чоловік, підіймаючись із металевого стільця. - Ти приніс свої квитки, хлопче?
  • Так, сер.
  • Але найважливіше - ти взяв свою гостру дитячу допитливість?
  • Так, сер, узяв.
  • Ну, тоді у мене є для тебе ось це... - Чоловік відкинув полу свого фрака і вийняв камінь на довгому срібному ланцюжку. Камінь бів довгастий, червоний і виблискував, наче палюча зірка. - Не відводь очей від зірки, хлопче, слідкуй за її рухом. Слухай мій голос, єдиний звук у цілому світі..."

  1 понравилось

  137