Тріпоче сокір, сріблом... «Максим Рыльский. Сонеты»
AnnARuda6 июля 2018Тріпоче сокір, сріблом потемнілим 3німаючись у вогку височінь, - І любо впасти на зелену тінь Натрудженим і наболілим тілом.
Доми, давно порівняні до скринь, Людські слова з їх розмахом несмілим ... Дай, серце, волю нетерплячим крилам, Затріпочи, розвійся і полинь!
А серце так: ти ж той листок єдиний На гілці всеземної деревини, Ти ж тільки частка, лінія одна!
Зумій же чуть, як переходять соки Крізь дерево плодюче та високе, Спізнай, яка у ц і л і м глибина!
1925
2 понравилось458