
venusinhell
28 февраля 2013
- Ми помираємо, князiвно. Тихо, помалу, але неухильно помираємо. I те, що не раз думалось i передумувалося старому, встає знову в тихих, задумливо-сумних i кострубатих словах - не оратор старий, не оратор. Сили? Розумiється, люди є, окремi собi люди. Але нема вже поколiння. Згадати колишнi часи! Монархiя! Монарх-то не людина, то вислiв сили, могутностi, єдностi поколiння. Трони, паради, виходи королiв, iмператорiв, побожнiсть, релiгiйнiсть, вiдчування їхньої особи, блиск, мiстична владнiсть - це все не особистi якостi, це - дух поколiння, це - вищий закон.
248
