– Я… – Йому важко давалися... «Книжный вор»
Sunstrider19 января 2018•Видна всем– Я… – Йому важко давалися слова. – Коли все стихло, я піднявся в коридор і побачив, що штора у вітальні була трішечки відхилена… Я визирнув надвір. Я дивився, лише кілька секунд. – Він двадцять два місяці не бачив зовнішнього світу. Ніхто не лютував, не засуджував. Заговорив тато. – І як воно там, надворі? Макс підняв голову, сповнений смутку і неабиякого подиву. – Там були зірки, – сказав він. – Вони обпекли мої очі. Четверо людей. Двоє стоять, двоє сидять. Усі щось пережили цієї ночі. Це їхній справжній підвал. Справжній страх. Макс зібрався на силі і підвівся, щоб знову заховатися за полотнами. Він побажав їм спокійної ночі, але не заліз під сходи. З дозволу мами Лі залишилася з ним до ранку і читала «Пісню у темряві», поки Макс заповнював свою книжку словами і замальовками. – Через вікно на Небесній вулиці, – писав він, – зірки підпалили мої очі.
1 понравилось54
